02
Май
Мистецтво — один із найважливіших і найцікавіших явищ у житті суспільства, невід’ємна частина людської діяльності, яка відіграє значну роль у розвитку не тільки окремої особистості, але й суспільства.
Графіка відноситься до образотворчого мистецтва, тобто вона відображає дійсність у наочних, візуальних образах, в яких упізнаються форми самої дійсності і завдяки методу узагальнення, типізації, уяві художника отримує можливість естетично розкривати тимчасовий розвиток подій, духовне обличчя, переживання, думки, взаємовідносини людей, втілювати суспільні ідеї.
Специфіку мистецтва графіки становить малюнок. Малюнок (як художньо-виразний засіб) хоч і використовується у всіх видах образотворчого мистецтва, але в графіці він є провідним, визначальним початком і застосовується в більш чистому вигляді. Тому можна вважати малюнок головним засобом графіки (як пластику — в скульптурі, колір — в живописі). Малюнок демонструє характер, темперамент, настрій художника.
Мова графіки заснована, головним чином, на виразній можливості лінії, штриха, плями (іноді колірного), фону основи (зазвичай аркуша паперу – білого або тонованого), з якими зображення утворить контрастне або нюансне співвідношення. Не дивлячись на те, що колір у графіці має велике значення, він використовується все-таки більш обмежено, ніж у живописі. Графіка тяжіє до монохромності, найчастіше витягуючи художню виразність з поєднання двох кольорів: білого (або іншого відтінку основи) і чорного (або будь-якого іншого кольору фарбувального пігменту).
Матеріали і техніки графіки різноманітні, але, як правило, основою є паперовий лист. Колір і фактура паперу грають велику роль. Барвисті матеріали і техніки визначаються видом графіки.
Рисунок виконується дитиною безпосередньо на аркуші паперу будь-яким графічним матеріалом — олівцем, вугіллям, тушшю, сангіною, аквареллю, гуашшю.
Рисунок — це зображення, виконане від руки на око, за допомогою графічних засобів: контурної лінії, штриха і плями. Існують численні різновиди малюнка, що розрізняються по методам малювання, темам і жанрам, технікам і характеру виконання.
Зародився малюнок ще в епоху верхнього палеоліту — малюнки тварин, продряпані на камені і стінах печер.
Малюнок еволюціонує від ліній видавлених або продряпаних, до ліній, нарисованих через силует і штриховку до кольорової плями. Від мистецтва давньосхідної цивілізації, Стародавнього Єгипту і Стародавньої Греції, епохи середньовіччя і всіх послідовних епох до наших днів, навчання образотворчим мистецтвам починалося з вивчення малюнка. Основні правила побудови зображення на площині були в центрі уваги всіх відомих художників.
Перо використовується для малюнка рідкими барвниками (туш, чорнило, акварель). Раніше використовували гусячі, очеретяні і солом’яні пір’я. В наш час в художній практиці поширені металеві пір’я різних розмірів і форм.
Перова техніка вимагає від художника великої зібраності, акуратності, самодисципліни. У сучасному відтворенні задуму все частіше на заняттях творчих груп стає ручка гелю та новітні інструменти, які вміло імітують техніку пером.
Малюнок пензлем допомагає вирішувати низку завдань: перехід від лінії до тону і навпаки, що дуже важливо для виявлення загальних відносин і характерних деталей, сумісність тональної широти з тонким промальовуванням. Таку саму характерну властивість мають кольорові олівці, без яких ми не уявляємо роботу в творчій групі.
На межі живопису і графіки знаходиться техніка акварелі і гуаші.
Розглядаючи різні види графічних робіт, можна зробити висновок, що незважаючи на те, що графіка тісно пов’язана з живописом, вона має і основні відмінності від живопису:
— величезне значення в графіці має переважання лінії (лінія як така в природі взагалі не існує, але у графіці вона є, бо проведена явно якимось інстру- ментом – будь-то різець, олівець чи пензель, або створюється сусідніми плямами — ахроматичними і хроматичними, як у акварелі і гуаші);
— графіка більш контрастна, в основному це контраст чорного і білого, фону і малюнку, тобто особлива взаємодія фону та зображення (не випадково основою графічних робіт, частіш за все, є папір. Він надає широкі можливості у виборі фактури, колірного відтінку, фону);
— графіка не захаращує простір, а навпаки створює його в чомусь. Вона схожа на музику — їй властиві паузи, які відіграють велику роль;
— графіка дає юному художнику більше свободи ніж живопис, завдяки простоті і доступності техніки, можливості працювати швидко, відображаючи миттєві емоційні переживання;
— графіка в основному має ілюстративний характер, вона більш декоративна (часто використовується для створення ілюстрацій до книг, шаржів тощо).
Відповідно сучасним вимогам, в еру технічного прогресу ми все частіше звертаємося до графічних веб-дизайнерів, що стають диктаторами смаку та потреб суспільства, роблячи графіку максимально тиражною. Але, не дивлячись на це, графіки – художники всього світу, не втрачають популярності серед населення.
В основі програми закладені головні розвиваючі принципи:
— розвиток у дітей бачення, сприйняття оточуючого;
— розвиток та розкриття творчого потенціалу вихованців, інтересу до знань. Велика увага приділяється персоналізації творчого розвитку та створення умов для багатогодинної практичної роботи.
Навчальна програма «Світ графічного дизайну» розрахована на дітей творчої групи, вищого рівня, що закінчили навчання в Школі образотворчих мистецтв «Суцвіття». Заняття проходять 2 рази на тиждень, 5 годин, 180 годин на рік.
Метою навчальної програми є формування ключових компетентностей особистості засобами графічного дизайну.
Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:
- пізнавальної – забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями, що стосуються графічного дизайну як одного з видів образотворчого мистецтва;
- практичної – сприяє оволодінню навичками;
- творчої – забезпечує формування творчих здібностей вихованців у процесі оволодіння мистецтвом графічного дизайну, розвиток естетичних почуттів і смаків, нахилів та уяви;
- соціальної — сприяє: формуванню у вихованців особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, інтересу до народної декоративно-вжиткової творчості, розвитку загальної культури, моральних якостей, громадянської позиції, самореалізації особистості в соціумі, професійному самовизначенню.
